Економіка часів війни. Як Україна пережила 2022 рік

Руслан Кисляк

Журналіст

2022 — рік повномасштабної війни росії проти України, яскраво проявив всі сильні та слабкі сторони української економіки.

Багато з сильних сторін стали наслідками реформ, проведених за попередні вісім років. Стійкість банківської системи. Здатність уряду та Національного банку у вкрай складних умовах втримати макроекономічну стабільність. Спроможність реформованих держпідприємств, таких як Укрзалізниця та Укрпошта, проявляти ініціативу і використовувати свій масштаб для великих проєктів, підтримки громадян і бізнесу.

І, звісно, сила приватної ініціативи. Після кількох тижнів шоку вже в березні бізнеси почали відновлювати діяльність, незважаючи на обстріли. До вересня на території, не охопленій бойовими діями та окупацією, це зробили майже всі.

"Новини.LIVE підбивають економічні підсумки року, що минає, на основі звіту Центру економічної стратегії "Економіка України під час війни: грудень 2022 та підсумки року".

Втрати від війни

За даними Київської школи економіки, прямі збитки України від війни станом на початок грудня оцінюються у $135,7 млрд. Непрямі втрати оцінені ще в $165,5 млрд. Це втрата доходів та додаткові витрати на відновлення. Оціночна сума потреб для відновлення становить $242 млрд та складається з відновлення активів та відновлення діяльності.

Як світ підтримав Україну

Гроші

Війна — це, як правило, економічний колапс. Та Україна до останнього часу доводила, що зможе вистояти економічно і фінансово. Вистояла банківська система, уряд продовжував платити пенсії та зарплати, гривня девальвувала, але не втратила ролі головного засобу платежу. Завдяки цьому після болісних перебоїв навесні-влітку міжнародна фінансова допомога нарешті набула більш системного характеру, партнери повірили, що уряд у стані розпорядитися коштами, а  фінансування відновлення України стало темою номер один кількох міжнародних конференцій найвищого рівня та безлічі менших дискусій та публікацій.

Сукупна міжнародна бюджетна допомога Україні в 2022 році склала $27 млрд. Основні країни-донори — США, ЄС, Німеччина, Канада, Велика Британія. Їхній внесок становить третину видатків українського бюджету станом на початок листопада. Сукупна потреба у фінансуванні з лютого при цьому перевищила $45 млрд, і брак коштів від міжнародних партнерів перекрили "друком грошей" та внутрішніми запозиченнями.

Та Україна платить за свою стійкість більшу ціну, ніж західні партнери разом узяті. Україна щотижня протягом лютого-вересня втрачала по $4 млрд вартості активів. І ця цифра не враховує знищення цивільної енергетичної інфраструктури, що почалося у жовтні і триває досі.

Країна-кандидат

Якби не війна та стійкість і наполегливість України, 20 років "Політики Східного партнерства ЄС" легко перетворилися би на 40 років, а до членства в Євросоюзі асоційованим країнам — Україні, Молдові та Грузії — було би настільки ж далеко, зазначають у ЦЕС. Під час війни Україна змогла довести — вона частина Європи, її безпекової архітектури. Перспектива членства в ЄС — майже нереалістична іще кілька років тому — стає питанням виконання набору зрозумілих передумов.

Але де-факто частину чотирьох європейських свобод Україна отримала вже, із блискавичною швидкістю. Допомога біженцям, по суті, стала вираженням свободи руху людей. Українці вільні працювати та переміщуватися в країнах ЄС — цю свободу дала директива про тимчасовий прихисток. Свобода руху товарів частково реалізується через звільнення українських товарів від імпортних мит, скасування тарифних квот та заходів безпеки щодо товарів з України строком на один рік. Українські електромережі стали частиною ENTSO-E — European Network of Transmission System Operators for Electricity. Українські автоперевізники більше не мають отримувати спеціальні дозволи, щоб їздити по Європі, а українська залізниця, ймовірно, скоро стане частиною європейської мережі TEN-T. Про подібну швидкість не могли навіть мріяти в рамках виконання Угоди про Асоціацію, яка проклала шлях до отримання цих свобод, але страждала на повільну імплементацію, причому з обох боків.

Економічний розвиток

Економічна активність

Бізнес досить швидко оговтався після первинного шоку та почав відновлювати роботу. Згідно з опитуваннями бізнесу, які проводили бізнес-асоціації (зокрема, Європейська бізнес-асоціація та Американська торгівельна палата), частка підприємств, які повністю або частково відновили роботу, поступово зростала, досягнувши піку в серпні-вересні. Відновив свої опитування і Національний банк, дані якого теж свідчили про зростання оптимістичних настроїв. Зіпсувати їх змогли лише руйнування енергетичної інфраструктури та відключення електроенергії.

Падіння ВВП

У 2022 році ВВП України скоротиться приблизно на третину. Інвестиційна компанія Dragon Capital нещодавно знизила прогноз падіння з 30% до 32%, інвестиційна група ICU — з 32% до 35%. Це буде найбільше падіння економіки в історії України. Для порівняння, фінансова криза призвела до падіння на 15% в 2009 році, початок війни з РФ — на 6,6% в 2014 та 9,8% в 2015 роках. Щодо наступного року очікування різняться. Dragon Capital очікує падіння на 5%, тоді як ICU прогнозує зростання на 4%.

Енергетика та пальне

Перші кілька місяців повномасштабного вторгнення в Україні вирувала паливна криза. Агресори зруйнували Кременчуцький нафтопереробний завод (найбільший діючий НПЗ) та низку нафтобаз. Також припинились поставки нафтопродуктів з росії та Білорусі, які були основними постачальниками. Тож Україні довелось, по суті, з нуля налагоджувати паливну логістику. Позбутися дефіциту та багатогодинних черг вдалось лише в липні, але в буквальному сенсі дорогою ціною. З початку року пальне подорожчало на 65%. Швидше зростали в ціні лише фрукти та яйця.

Згодом почалась атака на інший сегмент енергетики, впоратись з якою було (і залишається) значно важче через більш високу концентрацію — виробництво, передачу та розподіл електричної енергії. Окрім більш ранньої окупації Запорізької АЕС, найбільшої в Європі, в жовтні агресор розпочав завдавати удари по об’єктах генерації та розподілу. Через два місяці після початку таких атак в Україні не залишилось жодної ГЕС та ТЕС, яка б не потрапила під обстріли. Пошкоджено щонайменше половина високовольтних елементів.

В результаті Україна зіткнулася з дефіцитом електроенергії. Національний оператор передачі Укренерго був змушений обмежувати споживання. Вся країна живе за графіками відключень, яких, до того ж, не завжди вдається дотримуватись. Після кожного чергового удару ситуація погіршувалась, і після ракетних ударів 23 листопада був недовгий, але повний блекаут. Саме перебої з електропостачанням погіршили настрої бізнесу та призвели до перегляду макроекономічних прогнозів. Через підвищення споживання взимку та неможливість швидко отримати все необхідне обладнання на заміну очікується, що відключення триватимуть щонайменше до кінця березня.

Сільське господарство

Через мінування територій, логістичні проблеми та незрозумілі перспективи експорту внаслідок блокування морських торгівельних портів Україна завершила посівну ярих культур на рівні 84% від минулорічної площі. Втім, з експортом у результаті все склалось непогано. В липні під тиском міжнародних партнерів РФ погодилась на 120-денну "Зернову ініціативу", яка відкрила одеські порти для аграрного експорту. В листопаді ініціативу було продовжено ще на 120 днів. Крім того, трейдерам та логістам вдалось налагодити постачання наземними каналами.

Загалом з початку 2022/23 маркетингового року (почався в липні) Україна експортувала 20 млн тонн зернових культур. З них експорт через морські порти (в рамках "Зернової ініціативи") становив 14 млн тонн. У місячному виразі експорт навіть наздогнав минулорічні показники. Але перспективи наступних врожаїв досі незрозумілі. Озима посівна кампанія виконана на 94% від плану, який на 40% менший порівняно з попереднім роком. Що буде з наступною ярою кампанією, залежатиме від виконання та розширення "Зернової ініціативи".

Монетарний та фінансовий сектори

Темпи інфляції в останні місяці року були очікуваними та практично не виходили за межі останнього прогнозу НБУ. За підсумками року інфляція в Україні становитиме близько 30%. Для країни у стані війни такий рівень інфляції є цілком помірним. Для порівняння, у сусідній Молдові зростання цін за рік перевищить 34%. Економічні наслідки російської агресії не знають кордонів.

Золотовалютні резерви НБУ станом на 1 грудня дорівнювали майже $28 млрд, перевищивши довоєнний рівень: станом на ранок 24 лютого вони становили $27,4 млрд. Ключовим чинником, що дозволив міжнародним резервам зрости, стало надходження міжнародної допомоги.

Нацбанк проводить політику фіксованого валютного курсу від початку повномасштабної війни. Курс зафіксували ще 24 лютого на рівні 29,25 грн/дол.; разом з низкою адміністративних обмежень це рішення дозволило уникнути паніки та обвалу курсу. З часом стала проявлятися розбіжність між офіційним та ринковим курсом валют, і НБУ відкоригував курс, підвищивши його до 36,57 грн/дол.

На готівковому ринку гривня продовжувала укріплюватися впродовж останнього місяця: з 40,55–40,7 грн/дол. станом на 15 листопада до 39,92–40,1 грн/дол. станом на 15 грудня. Зберігається розрив між офіційним та ринковим курсом — це змушує НБУ частіше виходити на валютний ринок з інтервенціями. Нацбанк сподівається уникнути необхідності ще однієї корекції фіксованого курсу перед поступовим поверненням до плаваючого, але коли це станеться — наразі невідомо. Поки є можливість утримувати фіксований курс — варто це робити. За умови вчасних надходжень іноземної фінансової допомоги, НБУ матиме достатньо золотовалютних резервів. Послаблення ж курсу матиме мало позитивних наслідків: експорт обмежений — передусім безпековими та логістичними чинниками; імпорт же стане дорожчим, і здорожчання товарів призведе до ще більшого зростання бідності.

Облікова ставка залишилася на рівні 25%, а Міністерство фінансів збільшило дохідність річних гривневих військових облігацій до 18,5%. Збільшення дохідності ОВДП зробило їх більш привабливими, зважаючи на високий рівень інфляції.

Середні ставки за депозитами фізичних осіб продовжували повільно повзти вгору та майже сягнули рівня 12%. Банки не відчувають потреби у залученні коштів населення внаслідок практично відсутнього кредитування, тому не мають стимулу значно підвищувати свої депозитні ставки.

Від початку повномасштабної війни банківська система загалом показала свою стійкість. Переважна більшість банків працює: тільки два банки покинули ринок і ще два російські банки закрив НБУ. Решта 67 банків продовжують операційну діяльність.

Кредитування залишається пригніченим. Певний час зростало корпоративне кредитування, але виключно за рахунок позик держбанків. Цьому також допомогла програма "5-7-9".

Ситуація з депозитами є більш жвавою, ніж з кредитами, незважаючи на відносно низьку дохідність. Гривневі депозити на вимогу демонструють стабільне зростання, зокрема і через високі зарплати військових, які виплачуються на картки. Після запровадження НБУ нового виду короткострокових валютних депозитів у липні строкові валютні депозити теж стали зростати.

Загалом банківський сектор тримається. Однак банки, фактично, діють суто як платіжні посередники — кредитування є дуже обмеженим, надлишкову ліквідність утримують на депозитних сертифікатах Нацбанку, а решта операцій є майже не активною.

Державний бюджет

Одразу ж на початку війни Україна зіштовхнулася з необхідністю фінансувати видатки, що стрімко зросли — передусім воєнні. На допомогу прийшов Нацбанк, що на час війни відійшов від принципу відмови від емісійного фінансування бюджету. Однак саме "друк грошей" є вкрай небажаним — значні його обсяги можуть призвести до неконтрольованої гіперінфляції.

Вкрай важливою для того, щоб не допустити найгірших сценаріїв розвитку економічної ситуації, стала іноземна фінансова (насамперед бюджетна) допомога. Перші іноземні гранти та кредити стали надходити вже за декілька днів після початку повномасштабного вторгнення. З часом іноземне фінансування стало вкрай важливим джерелом фінансування бюджету: станом на середину грудня його обсяги склали $28,1 млрд (зокрема гранти 12,1 млрд, або 43,4%) — це 60% від усього додаткового фінансування, що отримав український бюджет.

Основними проблемами, з якими зіткнулася Україна у контексті іноземної фінансової допомоги, є нестабільність надходжень та невідповідність обіцяних обсягів допомоги реально переданим. Обсяг обіцяної у 2022 році бюджетної допомоги становить $36 млрд. З урахуванням $28 млрд, що вже передали, та ще близько $3 млрд, які Україна реалістично ще може отримати цього року від США, залишається ще $5 млрд, які були обіцяні, але не переказані Україні. Більша частина цієї суми — 3 млрд євро від ЄС — це частина тих 9 млрд, які Єврокомісія пообіцяла Україні ще у травні; і ці кошти вже точно Україна не отримає. Решта коштів — дрібніші обіцянки різних двосторонніх донорів, домовленості щодо яких з тих чи інших причин не були фіналізовані. Відсутність ритмічності надходжень ускладнює планування видатків та змушує частіше вдаватися до "друку грошей".

Найбільшими донорами державного бюджету України у 2022 році були Сполучені Штати та Європейський Союз, що станом на 14 грудня надали 10 та 7,9 млрд доларів відповідно. США та ЄС мають стати головними донорами фінансової допомоги і наступного року: Україна розраховує впродовж 2023 року отримати $18 млрд від США та 18 млрд євро від ЄС. Процес виділення кредитних коштів ЄС зіткнувся з опором Угорщини, яка блокує практично будь-яку допомогу Україні, однак зрештою цю перепону подолали.

Ринок праці

Ситуація на ринку праці залишається напруженою. Станом на грудень Мінекономіки дає оцінку щодо фактичної кількості безробітних в Україні у 2,6 млн осіб, і прогнозує зростання до 2,8 млн осіб у 2023 році. Це вдвічі менше, ніж останні і єдині оцінки абсолютного рівня безробіття в Україні Міжнародною організацією праці у травні — близько 5 млн осіб. При цьому офіційно статус безробітного мають лише 215 тис. осіб, що є меншим показником, ніж навіть за часів коронакризи, і не відображає реальну ситуацію у країні.

НБУ оцінює рівень безробіття у 30% та прогнозує його часткове зниження наступного року із збереженням диспропорцій на ринку праці. Такі оцінки близькі до результатів останніх соціологічних опитувань.

В Україні досі домінує ринок працедавця. Кількість вакансій хоч і зросла порівняно з весною, проте досі залишається у рази (залежно від сфери діяльності) меншою за ту, що була до повномасштабної агресії. При цьому кількість шукачів роботи суттєво зросла та залишається високою.

Війна зумовлює скорочення доходів українців, номінальних та реальних. В умовах зниження фінансової стійкості підприємств працедавці відкривають вакансії з меншим рівнем зарплати, знижують або не підвищують зарплати наявним працівникам. 77% українців зазначають, що їхній дохід скоротився порівняно з січнем, до вторгнення. 81% з тих, хто працює, продовжує отримувати заробітну плату, але майже половина не мають впевненості, що отримуватимуть її у майбутньому. Навіть серед ІТ-спеціалістів 40% побоюються звільнення.

Державна служба статистики припинила публікацію даних про середні заробітні плати через складність збору інформації за регіонами, проте Пенсійний фонд публікує значення середньої заробітної плати, з якої було фактично сплачено страхові внески. За цими даними, номінальні заробітні плати в Україні скоротились на 5% у порівнянні з січнем, що за поточної високої інфляції означає суттєве скорочення зарплат і в реальному вимірі (-21%).

Текст підготовлено на основі звіту Центру економічної стратегії "Економіка України під час війни: грудень 2022 та підсумки року"

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися